Стилі
ЛЮДОВИК XIV
Стиль Луї XIV характеризується монументальністю та співзвучністю з епохою Античності, багатством декоративних елементів: меблі прикрашені різьбленням, мозаїкою та бронзовою фурнітурою. І якщо масивні меблі, як правило, – різьблені, то більш витончені (полегшені) часто – багатобарвні. Використовується багато позолот, а фасади прикрашені великою кількістю декоративних елементів. Спостерігається з’єднання різних порід деревини, інкрустацій з луски, олова і шкіри, смужок слонової кістки, що облямовують фільонки. Популярність і популярність набувають масивні кулі з дерева як елементи декорування меблів. Акантове листя, гірлянди та гілки орнаменти, фестони, ламбрекени та завитки стають невід’ємною частиною композиції цього стилю. У декорі на зміну квітковим мотивам є абстрактний малюнок, а також маски, голови фавнів, левів, раковини. І хоча структура меблів все ще масивна і переважають прямокутні форми, поступово з’являється натяк на вигини: ніжки прогинаються, фасади округляються, а спинки стільців закінчуються півколом.
РЕГЕНТСТВО
Меблі, виконані в стилі Регенство відрізняється більшою граціозністю, помпезність йде. Форми прогинаються. Вигин стає домінуючою ознакою та прийомом: фасади комодів набувають форми цибулі, ніжки крісел нагадують «ніжки лані». В обстановці починають цінувати скоріше елегантність та комфорт, ніж блиск та помпезність. У певному сенсі меблі стилю Регенство знаходиться напередодні сучасних меблів, оскільки перестає бути виключно декоративним елементом, а демонструє функціоналізм та прагнення комфорту. У декоруванні меблів так само використовується багате різьблення, яке починає відрізнятися симетрією і дотриманням пропорцій. Як правило, використовується одна порода деревини, а ефекти досягаються шляхом комбінації різних напрямків волокон того ж матеріалу. Таким чином виконуються ромбоподібні мотиви. Меблі прикрашені масивними бронзовими накладками, які не тільки прикрашають її, але й добре захищають найуразливіші місця.
ЛЮДОВИК XV
У цей період поняття стилю набуває свого справжнього значення. Галантний, елегантний та витончений король сам по собі стає взірцем стилю. Він шукає ні величі, ні розмаху, а вишуканість. Стиль Луї XV можна назвати стилем спокуси, хоча є логічним продовженням стилю Регенство. Він також характерне переважання вигнутих ліній, вигин – основний прийом під час створення меблів. Форма стає елементом декору. Утворюється раковина – улюблений прийом декорування меблів. Червонодеревщики досягають вершин майстерності, використовуючи у своїй справі не лише цінні рідкісні породи деревини, а й домагаючись необхідних малюнків деревини різними способами розпилювання матеріалу: вздовж та поперек волокна, а також діагонально волокну. Характерною є поява нових моделей невеликих меблів, які задовольняють нові потреби суспільства: секретери, дамські столики, столики для гри у карти, переносні столики, тумбочки, кутові шафи, комоди. Вони вносять відчуття витонченості та комфорту у повсякденне благополучне життя XVIII століття.
ЛЮДОВИК XVI
Основна риса цього стилю – повернення до простоти. Декоративне мистецтво розсудливе: надмірності немає більше місця. Можливо, на такий розвиток подій вплинуло відкриття руїн Помпеї. Приходить мода на «грецьке» і саме в такій обстановці народжується стиль Людовика XVI: фривольний та спокусливий. Улюблені вигини поступаються місцем прямим лініям. Простота та чіткість композиції стає основною цінністю. Однак вплив Античності не призводить до сліпого копіювання її форм та прийомів. Швидше вона надихає і дає ґрунт у розвиток граціозного стилю Людовіка XVI. Слід зазначити величезний вплив, який мала Марія-Антуанетта формування стилю. Саме вона дає імпульс для його розвитку та надає йому очевидної жіночності. У другій половині XVIII століття всі захоплюються пастораллю. Природа всюдисуща в меблях. Гірлянди квітів, стрічки, що обв’язують букети, кошики з травами часто прикрашають меблі. На її поверхні видно флористичні інкрустації та мозаїки. Між двома полюсами: одним, що характеризується чіткими прямими лініями та геометричним малюнком, і другим з його буколічними мотивами з легкістю еквілібрує стиль Людовика XVI. Ідея комфорту переважає у стилі. Оскільки в інтер’єрі спостерігається зменшення простору і прагнення інтимності, то і сама обстановка бере участь у цьому процесі. Меблі в стилі Людовіка XVI створені не для демонстрації розкоші та величі її власника, а для того, щоб тішити його, догоджати йому та надавати послуги.
ДИРЕКТОРІЯ
Директорія є перехідним стилем між стилями Людовик XVI та Ампір. У всьому панує нео-класицизм, повернення до античним прийомів стосується як меблів, але живопису, архітектури, скульптури. Стиль Директорії відрізняється строгістю ліній та уникає надмірностей. Багато мозаїки, яка іноді замінюється або інкрустацією з бронзи, міді та світлих порід деревини, або різьбленими масивними мотивами. Дуже популярно акажу – червоне дерево. Спостерігаються дві тенденції: одна орієнтована на Стародавній Рим (з’являються курульні крісла, ніжки стільців набувають форми шаблі), а друга – на Єгипет (крилаті сфінкси, зображення голів у типових головних уборах стають улюбленим мотивом). Разом з тим не втрачають своєї актуальності і користуються інтересом грецький геометричний орнамент, його можна бачити в центрі фільонок як самостійний візерунок, так і допоміжний, наприклад у вигляді рамки. Античні орнаменти вражають своєю театральністю: ніжки у формі каріатид, крилатих грифонів та сфінксів. Як не дивно мотиви, що відображають політичне життя на той час рідкісні: зрідка на меблів можна побачити прапори, фригійські ковпаки та патріотичні кличі.
АМПІР
Меблі в стилі Ампір побудовані на точних схемах з переважанням прямих ліній. Прямокутник визначає форми. Рівні поверхні прикрашені у центрі бронзовими накладками. Калівки зникають, окантовка також не використовується. Краса самого дерева вважається достатньою. Червонодеревці більше не використовують мозаїку для пожвавлення декору. Бронза, навпаки, створюючи контраст з темним деревом, посилює вихідне від нього тепло. Додавання колон круглих і напівкруглих, каріатид або різних скульптур (голови левів, сфінксів, крилаті ангели, голови баранів, грифони), що служать підпорами меблів, надають меблям характеру продуманого архітектурного ансамблю. До основних елементів орнаменту відносяться листя лавра, гілки виноградної лози, папороть, зірки, орли, втім, як і все, що може викликати думки про велич та владу, не забуваючи про наполеонівську. Іноді трохи масивні меблі в стилі Ампір відрізняється дивовижною якістю виконання та досконалістю кінцевої обробки. Маленькі предмети меблевої обстановки, популярні у XVIII столітті зникають, поступаючись місцем великої величної меблів, яка інтегрується з навколишньою нерухомою архітектурою. Облаштування інтер’єру покликане створити рівновагу та стабільність. Дотримується сувора симетрія: нічого не рухається і меблі не переміщаються.
